Татусю мій, слова оці
Сказати хочу від душі.
Будь ласка, ти мене послухай,
А я звертаюсь у вірші.

Бог вибрав тебе
Із грішного світу, із тьми.
Повів Він на світло,
Щоб жити у світі ти міг.

І не даремно Бог вибрав тебе,
Він дав задачу - писати Святе:
Про Бога, Ісуса і Духа Святого,
Про Рай, спасіння, про Славу Господню.

Тобі дано було - прославлення Дар,
Цей Дар є вічний і не зникне ніколи.
На небі Ангели співають для Бога,
А на землі людям теж потрібно славити Бога.

Багато віршів ти вже написав
І точне число віршів не назвав.
Багато їх є, не в кількості смисл,
Але в кожному з них хороший є зміст.

Мені самій подобається дуже,
Читати багато твоїх віршів.
Не смію сказати, який з них є кращий,
Неповторні вони і хороші є всі.

У кожному з них є щось таке,
Такого більше не знайдеш ніде.
Коли читаєш будь-який вірш,
Аж переймає подих мій.

Відразу видно, що це не людина,
Писала слова ці Святі.
Відразу видно, що це Святий Дух
Диктував їх тобі.

А ти записував, ледве встигав,
Те, що тобі Святий Дух диктував.
А потім сам дивуєшся ти:
«Хіба ось таке  написати я зміг?»

Господь знав, кого вибрати слід,
На місце поета святих віршів.
Для тебе несподівано, вибрав тебе,
Свій перший вірш написав для доньки.

А потім пішло…потекло вже рікою,
Один за одним і багато пішло їх.
Записував ти, і ось раптом -
Перший зошит віршів, а потім другий пішов.

Багато тем, не перелічиш,
Багато змісту, все не перекажеш.
У віршах, я знаю, було покаяння,
Прославлення, подяка і Божа Слава.

І далі багато віршів написав ти,
Конкретне число, я не знаю.
І пишеш їх, вони не зникають,
А навпаки – ще більше зростають.

Я знаю, кінця їх не буде,
Ти будеш багато писати.
Господь поставив тебе,
Цим Його прославляти.

І далі пиши, пиши, не зупиняйся,
Господа далі тим прославляй, ти.
Богу видніше: «Коли?», «Що?» й «Навіщо?»,
Пиши, Господь знає, Йому є видніше.

23.06.2011 р.   Автор Сотник Христина - Олеся