Татусю мій, слова оці
Сказати хочу від душі.
Будь ласка, ти мене послухай,
А я звертаюсь у вірші.

Бог вибрав тебе
Із грішного світу, із тьми.
Повів Він на світло,
Щоб жити у світі ти міг.

Тобі матусю, хочу я
Пару слів сказати.
Не як матусі, а як
Уже Пророчиці Божій.

Сестра ти по вірі
Вже років дванадцять.
Прийшла ти Бога
У світі зненацька.

Каюсь Боже, за свой грех –

Прости.

И помоги мне больше так –

Не грешить.

 

Я хочу жить сердцем

С Тобою.

Чтоб радовать Тебя и

Жить и с любовью.

---

   

---

  Однажды, в семью Романовых приехала бабушка, которая очень любила свою внучку Марию, сына Григория и невестку Катерину. Она приехала, чтобы поведать своих любимцев, погостить, и некоторое время пожить у них.

 

 

Остановка. Автобусов нет,

Вокруг тишина, стоят два человека.

Ждут маршрутки, но её нету,

Один из них начал беседу -

Повёл разговор о смысле жизни,

Как нужно жить, о чем мечтать,

Чем дорожить, и для кого жить?

А другой человек жизнь начал хвалить: