Ми звертаємось, коли нам треба,
В інші дні ми забуваєм.
Як погано, ми біжим, ми згадуєм,
І просити можемо, бо є потреба.

В іншу мить ми наче в іншім світі,
Нам не треба Бога, ми є самостійні.
Як біда притисне, починаєм плакати,
«В нас є Бог, треба заплакати!
 

Мы ищем справедливости, для нас.
И правда, у нас своя, конкретная, ПРЯМАЯ.
Мы за неё горой, бескомпромиссно,
И прикрываясь Богом, поставим всех на место.

Как же по-другому, мы ведь правы,
За нами Бог и Библия Святая.
Найдем места, написано там так,
Как мы твердим. Вам станет все понятно.
 

Два голубки мої рідненькі,
Сьогодні день це ваше свято,
Ви два дружка, завжди раденькі.
Дай Бог цих днів буде і ще багато.

Ви завжди разом, приклад є сім‘ї,
На вас рівняюсь я, це бачать всі.
Ви ті співучі птахи, ви як солов‘ї,
Свою любов співаєте щодня собі.

Отец, я не достойна,
Ты любишь меня, почему?
Я так грешна, жестока,
Твоя любовь ко мне ясна.

Я не умею благодарной быть,
Я не ценю святую Твою доброту.
Мои грехи привычным стали делом,
И как Ты терпишь меня, такую?

 

Якщо сама не схаменусь
Не стане краще аж ніяк.
З думками ввечері зберусь,
А вранці стане легше так.

Якщо не зроблю перший крок,
То завтра буде лишнім той,
Який зроблю і в сотий раз,
Так сумно стане на душі в той час.