Один я сон, хотіла б розказати,

Який був майже реальним.

Це могло би статись  із вами,

Тому хай мене почує кожен.

Снився сон цей, хлопцеві одному,

Який прожив немало літ.

Чесно сказати й небагато,

Всього лиш двадцять, було літ.

І сниться йому — він у воріт,

Ворота білі і він зрадів.

Очікуючи дива, він стояв,

Та раптом хтось йому сказав:

«Постійно-но друже, підожди,

Тобі туди ще рано йти.

Ще не готовий, ти не той,

Але спочатку йди зі мною!»

Хлопець раптом повернувся,

І Ангела побачив.

Ангел весь світився злотом,

Він був високий, в біле вбраний.

А хлопець сам почав питати,

Почав питання задавати:

«І що сталось, де я є?

Чому я тут? що це таке?»

А Ангел в відповідь йому:

"Ти вже загинув, ти помер,

Тепер давай подивимось,

Куди направити тебе?

І як своє життя прожив?

І що ти доброго зробив?

Кого ти славив,

І кому служив?»

Книгу Ангел відкрив

І почав читати:

«Значить так — тут вкрав,

Тут обманув, а тут згрішив…

І як ти думаєш, скажи,

Я тебе питаю

Чи тепер тебе Господь

Забере до Раю?

Ти жив і сам не знав навіщо?

І дні твої пробігли швидко.

Ти все грішив, грішив,

Життя своє марно прожив.

А Бог тебе чекав,

Він стукав, плакав,

Благав і просив,

А ти Його не слухав

О, які сльози лились із очей,

Як плакав Він, тебе просив.

Але не чув ти, далі жив,

Жив і грішив, йди в пекло ти!»

«А я ж не знав, що це був Бог -

Говорить хлопець цей.

- Не було в мене часу,

Не міг..,  не знав..,  не чув..."

«Вже пізно, а зараз на суді,

Немає сенсу говорити

Що ти не знав, не чув, не міг,

Не знав як треба жити.

Бог стукає у серце,

Повір. до кожного стучить.

Він не обійде мимо тебе,

Він кличе всіх, Він любить всіх!"

Почав цей хлопець знову плакати,

Ридати, жаліти і благати.

Та Ангел твердо там стояв

І далі проказав:

«Вже пізно зараз шкодувати

І сльози твої — це пусте.

Коли Бог плакав, ти був радий,

Ти жив для себе, без тривог.

Та ось твій час настав,

Тобі пора з життям прощатись:

Веселим, радісним без страху -

Тобі тепер дорога в пекло...!"

Хлопець почув страшні слова -

Почав він плакати, молитись.

Він довго на колінах був,

Він шкодував, просив.., змінився.

І після цього, все це зникло,

Хлопець знову лежить в ліжку.

Увесь в поті із страхом,

І він аж скочив навколішки -

Почав каятись, молитись

І дякувати Богу.

Що той йому ще шанс дає,

Почати все з початку!

Який він радий був,

Що в нього шанс є ще,

Змінив себе, життя своє.

Тепер він пастир є.

І служить в церкві по суботах,

І служить, служить Богу!

Батьків привів, сестру привів,

Тепер вони є Божі!

Тепер друзі, до вас звертаюсь:

Поки є час, покайтесь!

Тому, що ви не знаєте про себе,

Чи сон це буде з вами, чи реальність.

Тож встаньте ви, скоріше,

Поки є час, моліться.

За все ви дякуйте Отцю

Богу нашому — Творцю!

Він любить вас, повірте,

Повірте ви Христу.

Поки вам дає ще шанс,

Приміть Його, прошу!

Автор Сотник Христина - Олеся