На вулиці так холодно і тихо,

Мороз, і сніг, і вітер завівав,

Всі вдома, тихо гріється сім’я,

І чай гарячий п’ють, розмову всі ведуть…

І батько перший почав розмову,

А дітки слухали його охоче,

І матір їх, підтримувала батька,

Розмова була чиста та цікава.

Батько розповідав про те,

Що сталось років п’ять тому,

Як він поїхав в гори взимку,

Та повернувся лиш за тиждень…

І став розповідати він про те,

Що сталось з ним щось не таке..,

Спочатку в гори він подався,

А потім звідти ледве втік назавжди.

Було це одного зимового ранку,

Коли на скелі батько піднімався,

І не очікувано голос почув дикий,

Він повернувся і побачив ведмедя…

Перелякався батько тоді сильно,

Ведмідь на нього дивився дико.

Батько почав в сумці шукати їжу,

Там був хліб, була й гірчиця.

Наляканий Сергій, так звали батька,

Кинув ведмедю шматок хліба,

А той як заричав, як закричав,

Аж було страшно, ведмідь підходив ближче…

Сергій надалі говорив про те,

Що він стояв там п’ять хвилин.

Ведмідь дивився в лице батька,

Та вже не міг чекати, почав бігти…

Він біг прямо на Сергія,

А той не знав що вже й робити,

Сергій був переляканий від страху,

До Бога він почав молитись.

В молитві проказав найголовніше,

Пообіцяв він Господу служити,

Якщо сам Бог дасть захист від ведмедя,

І допоможе вибратись із гір додому,

Лиш тільки він благав про допомогу,

Щоб той ведмідь нічого не зробив з ним.

А коли він все це промовив,

Ведмідь побіг в іншу сторону.

Розповідаючи про це, Сергій тремтів,

Діткам щиро говорив і плакав.

Ось так Сергій в Бога повірив,

Тепер Сергій живий, щасливий.

У нього є сім’я: чарівні дітки,

Чудова жінка, радість і тепло.

А головне, він Бога знає,

І недарма живе, тепер він Бога славить!

28.01.2012   р.   Автор Сотник Христина – Олеся