Не вміємо жити ми як слід
Тому що Господу не довіряєм.
І все, що в нас закладено і є
Безглуздо на вітер пускаєм, втрачаєм.

Чим є не дорожим,
Шукаємо нове, дорожче,
І потім розуміємо ми це,
Коли своє, рідненьке ми втрачаєм.

Не вміємо вислухати людину,
Говоримо багато слів,
Натомість, щоб послухати, втікаєм,
Та повертаємось в надії відзнайти.

Слова на вітер ми пускаєм,
Та обіцяємо зробити купу справ.
Але коли до діла привертаємось
Кидаєм зроблене на пів шляху.

До Господа звертаємось в кінці,
Коли вже розпач, друзі в стороні.
Нічого нам уже не допомагає,
Не знаєм далі, що робити, як жить.

Не вміємо жити ми як слід,
В нас в серці камінь, бездушні.
Хороших людей ми з часом втрачаєм,
І тягнемось до злих та непростих.

Така у нас людей натура,
Ми нікого не прощаєм,
І замість того, щоб добро зробить,
Обідою та злом на людей викидаєм.

Бажаємо лихе та і побільше,
Чим швидше, тим краще для душі.
Собі бажаємо лише хороше
Багато щастя, грошей на землі.

Не вміємо жити ми як слід
Та часто падаємо, не піднімались.
Богу ми не покаємось,
І якщо Бога не приймемо,
Чекає вічний для душі пекельний біль.

23.01.14 р Автор Сотник Христина-Олеся