На вулиці так холодно і тихо,
Мороз, і сніг, і вітер завівав,
Всі вдома, тихо гріється сім’я,
І чай гарячий п’ють, розмову всі ведуть…
І батько перший почав розмову,
А дітки слухали його охоче,
І матір їх, підтримувала батька,
Розмова була чиста та цікава.
Батько розповідав про те,
Що сталось років п’ять тому,
Як він поїхав в гори взимку,
Та повернувся лиш за тиждень…
І став розповідати він про те,
Що сталось з ним щось не таке..,
Спочатку в гори він подався,
А потім звідти ледве втік назавжди.
Було це одного зимового ранку,
Коли на скелі батько піднімався,
І не очікувано голос почув дикий,
Він повернувся і побачив ведмедя…
Перелякався батько тоді сильно,
Ведмідь на нього дивився дико.
Батько почав в сумці шукати їжу,
Там був хліб, була й гірчиця.
Наляканий Сергій, так звали батька,
Кинув ведмедю шматок хліба,
А той як заричав, як закричав,
Аж було страшно, ведмідь підходив ближче…
Сергій надалі говорив про те,
Що він стояв там п’ять хвилин.
Ведмідь дивився в лице батька,
Та вже не міг чекати, почав бігти…
Він біг прямо на Сергія,
А той не знав що вже й робити,
Сергій був переляканий від страху,
До Бога він почав молитись.
В молитві проказав найголовніше,
Пообіцяв він Господу служити,
Якщо сам Бог дасть захист від ведмедя,
І допоможе вибратись із гір додому,
Лиш тільки він благав про допомогу,
Щоб той ведмідь нічого не зробив з ним.
А коли він все це промовив,
Ведмідь побіг в іншу сторону.
Розповідаючи про це, Сергій тремтів,
Діткам щиро говорив і плакав.
Ось так Сергій в Бога повірив,
Тепер Сергій живий, щасливий.
У нього є сім’я: чарівні дітки,
Чудова жінка, радість і тепло.
А головне, він Бога знає,
І недарма живе, тепер він Бога славить!
28.01.2012 р. Автор Сотник Христина – Олеся