Біда не в тім,
Що я маленька.
Біда не в тім,
Ростом мала.

Біда не в тім,
Що мало знаю,
Біда не в тім,
Що мало живу.

Біда не в тім,
Що мало де була.
Біда не в тім,
Що мало вмію.

Біда не в тім,
Що боюсь не встигнути.
Біда не в тім,
Що не знаю, чи встигну.

Біда не в тім,
Що я сама іду.
Біда не в тім,
Що сама і прийду.

Біда не в тім,
Що не розуміють.
Біда не в тім,
Що не вірять.

А біда в іншому,
В тому, чого не знають.
А біда в тому,
Що інші не шукають.

Ні, я не маленька,
Вже досить літ прожила.
Та ще росту, міняюсь
І віра стає вищою, а це плюс.

Я може мало знаю,
Але я знаю головне.
Моя віра – це моє спасіння,
А інше, все земне – пусте.

Я мало ще живу,
Але не страшно.
У мене все попереду,
Чимало планів.

Так, я мало де була,
Але мої вірші подорожують.
У багатьох країнах і містах
Вони Господа прославляють.

Я може мало вмію,
Зате я вмію головне.
Молитись та Господа прославляти,
Для мене це важливо, не пусте.

Так, я боюсь мало встигнути,
А час летить, не зупинити.
Не знаю, встигну я чи ні,
Але буду старатись встигнути.

Так, я сама іду по дорозі,
Хоча навколо купа людей.
Знаю, що кожен сам за себе,
Я зможу дійти, я з Богом дійду.

Мене багато хто не розуміє,
Навколо не сприймають всі.
Багато хто мені не вірить,
Не розуміють мою віру, ціль.

Біда лиш в тім,
Що можу зупинитись.
Біда у тім,
Якщо я зупинюсь.

Не хочу зупинятись,
А хочу лиш трудитись.
Не хочу я вмирати,
Я хочу з Богом жити.

07. 01. 2016 р Автор Сотник Христина-Олеся