Ми люди є різні,
Життя в нас своє.
І тільки від нас
Залежить воно.
Як ми будуємо
Власний свій дім,
Так будемо жити
Потім у нім.
Милість Божа над Його дітьми,
Зберігає діток Він Своїх.
Любить щиро – не залишить,
Допоможе у важкій біді.
Зберігає Сам Господь Своїх дітей,
Не дасть в кривду і не скривдить.
Все дає Він для життя, спокою,
Сам Господь є Щирим, Добрим.
Все скоро скінчиться…
Ми всі помрем фізично.
Від нас зараз залежить –
Куди ми далі попадемо.
Всі муки скоро на землі пройдуть,
Блаженним місце вже готове в Небі.
Для грішників вже запалили піч,
Вогонь уже давно горить у пеклі.
На вулиці так холодно і тихо,
Мороз, і сніг, і вітер завівав,
Всі вдома, тихо гріється сім’я,
І чай гарячий п’ють, розмову всі ведуть…
І батько перший почав розмову,
А дітки слухали його охоче,
І матір їх, підтримувала батька,
Розмова була чиста та цікава.
Наша жизнь, как пианино:
Клавиши белые, чёрные.
Чёрные клавиши – наши грехи,
Белые – наши дела добрые.
Всю жизнь играем на пианино:
Арию, вальс, пьесу, кантату,
Или романс, концерт или гамму,
Ноктюрн или песню, симфонию, марш.