Ми звертаємось, коли нам треба,
В інші дні ми забуваєм.
Як погано, ми біжим, ми згадуєм,
І просити можемо, бо є потреба.

В іншу мить ми наче в іншім світі,
Нам не треба Бога, ми є самостійні.
Як біда притисне, починаєм плакати,
«В нас є Бог, треба заплакати!

Есть время падать, а есть время вставать,
Есть время камни собирать, потом их разбрасывать.
Кому-то суждено сегодня навеки уйти,
Кому-то осталось еще много по жизни идти.

У каждого человека свой жизни срок,
Вот младенец, у него так много дорог.
А тот старик ждет своего часа,
Жизнь уже прожита, он смотрит в небеса.

Будівник хороший будував великий дім,
Кожен день невтомно працював,
Строїв плани, стіни майстрував
І цеглинку до цеглинки він складав.

Роки йшли і будинок підіймався вверх,
Щодня крок за кроком вперед,
І погода не ламала плани майстра,
Все робилося спокійно і по плану.

Два голубки мої рідненькі,
Сьогодні день це ваше свято,
Ви два дружка, завжди раденькі.
Дай Бог цих днів буде і ще багато.

Ви завжди разом, приклад є сім‘ї,
На вас рівняюсь я, це бачать всі.
Ви ті співучі птахи, ви як солов‘ї,
Свою любов співаєте щодня собі.

Чому все так, чому не знаю я,
Можливо є на все, на все воля Творця.
Він взяв на себе гріх великий.

Він постраждав, щоб вічно жити
Щоб вічно жити нам з ним
В Небі щоб жити.
Любов щоб мали кожен з нас,